|
Національний історико-археологічний заповідник "Ольвія" Національної академії наук України Територія заповідника охоплює залишки власне міста (площа, що збереглася — 33 га; близько 20—25 га зруйновано водами Бузького лиману), некрополя (близько 300 га) та давньогрецького поселення на о. Березань (заповідна територія близько 20 га). Статус заповідника Ольвія набула у 1926 р. Від 1938 р. заповідник знаходиться у складі Інституту археології. Має музей, фонди археологічних матеріалів (понад 50 000 одиниць зберігання), наукову бібліотеку, експозицію архітектурно-будівельних залишків античної доби. Експонуються залишки фортечних мурів, житлових кварталів, римської цитаделі, Західного та Центрального теменосів, поховальних склепів та ін. Від початку 70-х років у заповіднику систематично провадяться роботи з консервації та реставрації архітектурно-будівельних залишків, а також охоронні розкопки ділянок, яким загрожує знищення водами лиману. Очолювали заповідник Л.М.Славін (1938—1971 рр.), Н.І.Богатирьова (1972,1973 рр.), С.Д.Крижицький (1974—1981 рр.), А.І.Кудренко (1982—1994 рр.), В.І.Яковенко (1994—1998 рр.). Від 1998 р. заповідник очолює Галина Сергіївна Лисікова (з 1998 р.). |
|
ІСТОРІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ Територія Північного Причорномор’я з давніх давен привертала увагу людей - більше 2500 років тому назад виникли античні міста і численні сільські поселення що їх оточували. Одним з найбільших була Ольвія - центр поліса, який охоплював увесь регіон Нижнього Побужжя, що проіснувала близько тисячі років. На відміну від інших центрів античної культури Північного Причорномор’я, життя на території яких продовжувалось і в після античний час, Ольвія не пережила своєї епохи. Забуте місто на протязі майже півтори тисячі років поступово руйнувалось часом, а те, що залишилось було в значній мірі розібрано турками при будівництві розміщеної поблизу Очаківської фортеці. Ольвія привертала до себе увагу вчених ще в кінці 18 ст. Але власники території, на якій знаходились залишки міста, Мусіни-Пушкіни майже до 1902 року практично не дозволяли археологам проводити тут розкопки. Епізодичні розкопки почалися тут з середини 19 ст., а систематичні лишще у 1901р. Зміни в збереженні Ольвії та Ії некрополя відбулися тільки в 20-і роки, коли в 1921 році Совнарком УРСР видає постанову про охорону Ольвії. В 1924 році територія Ольвії та її некрополя оголошується національним надбанням УРСР. В 1926 році територія Ольвії оголошується заповідною зоною. В 1938 році передається в систему Академії наук України, де знаходиться до цього часу. Про Ольвію згадують ще античні автори, зокрема «батько історії» Геродот, який, на думку багатьох дослідників, міг відвідати Ольвію близько середини Vст. до н.е. Але, місце знаходження Ольвії було встановлено тільки після приєднання південних земель до Росії в 90 роки 18 ст. академіком П.С. Палласом і письменником П.І.Сумароковим. які ідентифікували з античним містом Ольвією урочище «Сто Могил» та перші повідомили про це світу. Принципове зрушення в вивченні Ольвії та її Некрополя відбулося на початку 20ст. з початком розкопок видатного російського археолога Б.Ф.Фармаковського. Основними задачами в вивченні міста Фармаковський вважав визначення точних меж Ольвії, вияснення значення окремих її частин та визначення головних магістралей. В результаті розкопок 1902-1915 р. р. було встановлено місцезнаходження північної та західної межі Ольвії догетського часу та римської цитаделі I ст. н. е. Послідовниками Фармаковського були його учні Л.М.Славін, А.Н.Карасьов, О.І.Леві та їх співробітники. Цей етап тривав з 1936 по 1971-1974 р. р. Саме Л.М.Славіну належить заслуга в керівництві розкопками широкими площами житлових кварталів масової забудови в різних частинах Ольвії, захисних споруджень та ремісничих майстерень в Нижньому місті, центральній частині римської цитаделі, некрополя, поселення Ольвійської хори. У вивчення Ольвії значний вклад внесли також О.І.Леві та А.Н.Карасьов які відкрили і дослідили центральний Теменос Ольвії та частину споруджень, які оточували Агору. З 1972 р. почався сучасний етап дослідження Ольвії силами практично тільки Інституту археології АН України під керівництвом С.Д.Крижицького. Метою цього етапу були вивчення історичної типографії Ольвії, а також дослідження найменш вивчених ділянок і культурно - хронологічних шарів міста. Крім розкопок на суші в 1971-1977 роках експедицією Інституту археології АН України був проведений цикл гідроархеологічних досліджень в затопленій частині Нижнього міста. З 1995 року під керівництвом В.В.Крапівіної, кандидата історичних наук, старшого наукового співробітника відділу античної археології ІА НАНУ, проводяться розкопки і дослідження ділянок: Р-25, розташованої в південно-східній частині Верхнього міста Ольвії на території римської цитаделі, Нижнього та Терасного міста, Некрополя. На даному етапі проводяться охоронні розкопки, музеєфікація архітектурно - будівельних об’єктів, консерваційно - реставраційні роботи, формування сучасного обліку археологічних колекцій. Великий вклад в проведення наукових досліджень внесли Н.О.Лейпунська - кандидат історичних наук, старший науковий співробітник ІА НАНУ, А.С.Русяева - доктор історичних наук, Ю.І.Козуб - кандидат історичних наук, В.А.Папанова - кандидат історичних наук, О.С.Біляєв - кандидат історичних наук, А.В.Буйських - кандидат історичних наук, В.В.Крутілов - молодший науковий співробітник, О.В.Каряка - молодший науковий співробітник та інші. Фото №1. Агора Фото №2. Нижнє місто Фото №3. Оборонний мур римської цитаделі Фото №4. Теменос |
|
Державні закупівлі
|
